Я Галерея та Родовід-галерея

спільно з Музеєм Івана Гончара             

народне актуальне

пейзаж

у наївному та сучасному

українському мистецтві     

Куратори – Лідія Лихач, Павло Гудімов

10.03.2010 – 06.04.2010

Арт-центр Я Галерея на Хорива 49Б

Проект «Народне актуальне», що його розпочали арт-центр Я Галерея та Родовід-галерея виставкою ПОРТРЕТ восени 2009 року представляє діалог наївного/селянського та сучасного українського мистецтва.Темою другої виставки куратори проекту Лідія Лихач і Павло Гудімов обралиПЕЙЗАЖ. Головною концептуальною лінією експозиції стане не співіснування в одному просторі робіт на основі аналогій або протиставлень, як це було в першій виставці, а розгортання світлового дня в пейзажі. Світло, що є абсолютно важливим в народному пейзажі, неминуче простежується й в сучасному пост-пейзажі – саме навколо нього й будується дослідження кураторів.

Наївна/народна частина включатиме авторський пейзаж (Ганна Готвянська, Олександра Шабатура,Яків Ющенко, Панас Ярмоленко тощо), пейзажні праці групи полтавських кустарів 1920-30 років, імена яких ми знаємо завдяки багаторічним дослідженням Кіма Скалацького, колишнього директора Полтавського художнього музею, непідписані шедеври, як і праці створені трафаретним способом. Наївну частину проекту представляють експонати музейної колекції УЦНК «Музей Івана Гончара» та приватної колекції Лідії Лихач.

Після численних констатацій «смерті живопису», що так і не відбулась, пейзаж по-новому актуалізується в роботах сучасних авторів. Кожний з художників працює з ним в рамках власного творчого пошуку: у Юрія Пікуля це пост-реалістичний міський ландшафт, Артем Волокітін та Андрій Сагайдаковській звертаються до теми природи й сучаного села, роботи Миколи Маценка – соціальна рефлексія на тлі індустріальноїкатастрофи, у Ігоря Яновича та Тіберія Сільваши пейзаж низведений до повної абстракції…

«Народне актуальне. Пейзаж» - дві різні історії одного явища, які, тим не менш, не є ізольованими: місцями вони переплітаються, десь доповнюють один одну, іноді сперечаються, але, що головне, рухаються в одному напрямку – за сонцем.

Відкриття – 10 березня о 19:00 в арт-центрі Я Галерея на Хорива, 49Б     

За додатковою інформацією, коментарями учасників подій і фотоматеріалами звертайтеся: Марія Миценко, координатор проектів //гудімов арт проект

+38 067 446 85 75 pr@gudimov.com

або Олена Осипчук, РОДОВІД-Галерея +38 067404 4402rodovid@ln.ua

Новий Наїв ставить за ціль знайомство з представниками сучасного наївного мистецтва, а точніше, його міським напрямком.

На Заході вживають термін арт-брют. Ми запропонували нашу версію - Новий Наїв. У перенасиченому інформаційному просторі, вони прагнуть знайти свою мову, свій стиль і прийоми, чим стають ближче до ідеї сучасного мистецтва, де кожен свідомо чи несвідомо працює з темою. Всі автори не мають спеціальної художньої освіти. Їх вважають диваками, оточення не сприймає, не розуміють в традиційних мистецьких колах, хоча деякі мають рідкісну можливість показувати свої роботи аудиторії.

У кожного автора Нового Наїву своя історія, свій характер, але прагнення спілкування і демонстрації своїх творів притаманна усім.

Проект Новий Наїв арт-центр Я Галерея розпочав у 2009 році виставками Ірини Гаршиної з Сум та Олександра Луценко-Бабана з Чернівців.

Авторів, яких ми представляємо сьогодні, об’єднує матеріал – папір. Але кожен працює над своїми темами у різних техніках.

Наративні гуаші киянина Олександра Найдена базуються на дитячих спогадах, образах і героях, таких як «Чорний піонер», «Чорнильниця-непроливайка», знайдена на пітерському смітнику довоєнна лялька, селекціонер Мічурін, або хлопчик-дебіл з монументальної мозаїки на стіні одної з київських шкіл.  І сам автор присутній на роботах у різних ситуаціях є героєм, учасником або спостерігачем нереальних подій. Олександр Найден більш відомий як мистецтвознавець, автор багатьох наукових робіт і монографій з народного мистецтва, але сам є наївним художником, який розпочав власну творчість після 50 років.

Олександр Найден каже: «На зміну юнацьким  ілюзіям  щодо щастя і успіху приходить світ реального абсурду та ідіотизму. Реалії постають графічним переплетенням образів  Франциско Гойї і Катерини Білокур. Утилітарно-практичні й ілюзорно-уявні складники життя зустрічаються  на порозі пустки буттєвості».

Дмитро Кузовкін живе у Львові, спочатку був музикантом і грав на бас-гітарі у легендарній групі «Вуйки». Потім алкоголізм та лікування в психіатричній лікарні, де він розпочав власну арт-терапію. «Так я віднайшов нові грані зображення дійсності», - розповідає художник.

Дмитро Кузовкін робить аплікації з усього, що потрапляє під руки. В хід іде все, що ми вважаємо непотребом: старі журнали, газети, рекламні листівки та інша макулатура. Обов’язковою частиною кожного твору є напис – афоризм або дотепна історія з добрим гумором. Теми, над якими працює Дмитро Кузовкін – від марсіан у Львові до боротьби з алкоголізмом з підписами українською та німецькою мовами, які спокійно могли б «вийти» на вулиці у якості соціальної реклами.

Два автори, дві зали, один місяць в арт-центрі Я Галерея на Хорива, 49Б
з 12.01.2009 - 9.02.2010

Тим часом в арт-центрі Я Галерея на Волоській, 55/57 Євген Равський, Володимир Костирко (за участі Станіслава Перфецького) I don’t like fish
з 20.01.2010 до 15.02.2010

За додатковою інформацією, коментарями учасників подій і фотоматеріалами звертайтеся: Анна Гудімова, координатор проектів //гудімов арт проект
+38 067 502-25-42 pr@gudimov.com
Хорива, 49Б
Київ, 04071
/044/ 492 92 03
www.yagallery.com.ua

«Тверда подушка - це страшно» - сказав відомий фотограф Олександр Ранчуков, дізнавшись про проект Олени Бланк.

Погоджуюсь з ним - це страшенно незвично і, водночас, страшенно красиво, як і всі непередбачені за темою та однакові за матеріалом проекти Олени Бланк.

Сон втілюють керамічні подушки - об’єкти, яких є більше двадцяти. Проект буде вперше показано в Україні.

Цього року «Сон» демонструвався на Арт Вільнюсі і в межах міжнародного проекту «Модифіковані цінності», котрий проходив в дивній виставковій залі, на другому поверсі залізничного вокзалу, у рамках події Вільнюс - європейська культурна столиця.

Подушки реалістичні. Вони як носії особистої інформації, кожна по-своєму позначена або візерунком, або своєю оригінальною поверхнею, або печатками.

Нарочито мінімалістична експозиція перетворює простір арт-центру Я Галерея в своєрідний храм сну.

Подушка - синонім затишку, зручності, м’якості перетворюється в надзвичайно графічний, самостійний та холодний об’єкт, до якого так і хочеться доторкнутись.

Тактильний доказ психологічного обману або скульптура символу ніжності? Півжиття ми проводимо в горизонтальному положенні, півжиття, кожен по-своєму підкладає подушку під голову. Замріяність або хвороба приковують нас до неї.

Ми підкладаємо її під стегна під час сексу, під затерплу шию в автобусі, під ноги літнім людям і в неї ми ховаємо свої сльози.

Це модуль, який обслуговує наше тіло.

Це додаткова частина нас.

Навіть нагороди кладуть на подушки.

Керамічні подушки - бездоганно алогічний об’єкт - справжнє мистецтво! Сон практично вічний. Кераміка обпечена при температурі більше ніж 1200 градусів, міцна, як камінь і одночасно крихка.

За повір’ям подушки, як дисковий накопичувач, зберігає наші сни, мрії та бажання.

На вулиці сніг... Він, як ковдра... У Я Галерея подушки... Все співпадає... Солодких снів!

Увага! Відкриття 23 грудня (середа) о 19:00.
Майстер-клас автора 24 грудня (четвер) о 19:00.
Виставка проходитиме з 25.11.2009 - 10.01.2010 в арт-центрі Я Галерея
на Волоській, 55/57

Тим часом в арт-центрі Я Галерея на Хорива, 49Б: Мінімистецтво (до 10.01.2010)
Арт-центр Я Галерея працює без вихідних з 10:00 до 20:00
За додатковою інформацією, коментарями учасників подій і фотоматеріалами звертайтеся:
Ксенія Гоцик, менеджер проектів //гудімов арт проект +38 044 4929203
pr@gudimov.com


Волоська, 55/57
Київ, 04070
/044/ 537-33-51
www.yagallery.com.ua

МІНІМИСТЕЦТВО – важливе явище! Ось принаймні 10 фактів, які свідчать на користь цього:

•    Розкриття теми у роботі маленького формату – це велике мистецтво
•    Мінімистецтво – це зменшена форма музею сучасного мистецтва
•    Маленький формат є виразним мистецьким прийомом
•    Маленький розмір гарно себе почуває як в музеях, садибах, так і в невеликих квартирних зібраннях
•    Big car – small dick*
•    Історія пам’ятає популярну форму образотворчого мистецтва – мініатюру. Часи повертаються!
•    Для колекціонерів маленький розмір є синонімом доступної ціни
•    Мінімистецтво – найкращий засіб для профілактики та лікування наших комплексів
•    Мистецькі збоченці можуть прикрашати святкову ялинку мінімистецтвом. (Згідно українського законодавства це ніяк не карається)
•    Колекція мінімистецтва не займатиме багато «дорогоцінного» місця

* - американське народне прислів’я (Маленька картина – здорова родина!)

25.11.09 - 10.01.10 будуть представлені найменші артефакти українського сучасного мистецтва. Автори: Анатолій Бєлов, Олена Бланк, Володимир Будніков, Артем Волокітін, Стас Волязловський, Ілля Ісупов, Ірина Каленик, Алевтина Кахідзе, Володимир Костирко, Ростислав Котерлін, Микита  Кравцов, Сергій Кузнєцов, Олександр Ляпін, Олександра Макарська, Павло Маков, Максим Мамсіков, Микола Маценко, Станіслав Перфецький, Юрій Пікуль, Євген Равський, Влада Ралко, Андрій Сагайдаковский, Тіберій Сільваші, Олександр Сухоліт, Ігор Янович та інші.

Окремо запрошую на мій майстер-клас, який відбудеться 26.11.2009  о 19:00 у форматі невеличкої розмови на тему «Спільне вигадування тем мистецьких проектів як перший крок до народного кураторства» та екскурсії виставкою.

Тим часом в арт-центрі Я Галерея на Волоській, 55/57: Ігор Янович. ДІАЛОГ. (12.11.2009 - 30.11.2009) . Андрій Сагайдаковський. Перспектива пейзажу. (02.12.2009 - 21.12.2009)

За додатковою інформацією, коментарями учасників подій і фотоматеріалами звертайтеся: Ксенія Гоцик, менеджер проектів //гудімов арт проект +38 095 650 74 85 pr@gudimov.com

www.yagallery.com.ua

P.S. Веселих свят і гарного настрою!

Открыть больше изображений

12 листопада 2009 року о 19 00 проектом Ігоря Яновича «Діалог»  поновлює свою діяльність арт-центр Я Галерея (вул.Волоська 55/57) після вимушеної півторамісячної перерви, викликаної підпалом 30 вересня 2009 року.